Михайло Кополовець: «Хочеться десь поштовхатися, якийсь підкатик, а тут одразу фол»

У минулому сезоні Михайло Кополовець став переможцем Вищої ліги Ужгородської футзальної ліги (УФЛ) у складі «УжНету», а цього сезону він виступає у Суперлізі за «Минай», у якому продовжує і футбольну кар’єру. Після 7 турів Кополовець встиг 5 разів розписатися у воротах суперників і допомагає своїй команді переслідувати лідируючий «Проспект». Тож ми вирішили розпитати екс-гравця "Карпат" про його футзальні пригоди в Ужгородській футзальній лізі.

- Михайле, що скажете про перехід з футболу у футзал, адже з минулого сезону ви виступаєте в УФЛ? Чи може ви й до цього таким балувались?

- Як вам сказати, зал завжди був для мене рідний, тому що ми в ньому по дитинству багато грали. Так що він мені не чужий – то точно. Я такий невеличкий компактний футболіст, тому мені там легко грати. Наче непогано виглядаю, тому мені комфортно.

- Ви тільки в дитинстві у залі грали чи може ще й під час виступів у «Карпатах» щось подібне було?

- Ні, у мене не було такої можливості грати. Паркет дуже травматичний і я чисто через те не дуже любив зал. Коли виступав в «Карпатах», взагалі намагався в залі не грати. Впадеш на паркет і все. Ця зміна покриття після трави… Зараз я вже відійшов від такого серйозного футболу. Сам собі належиш і можна трохи вольностей дозволити. Я б і зараз в футзал не грав, але, знаєте, буває так скучнувато, зима та й усі збираються на цей турнір, тому приходиш грати, щоб вдома зайвий раз не сидіти. Бачимося на матчах з друзями, тому цікаво.

- То це ви просто граєте за компанію?

- Це для мене як маленьке хобі. Футзал трошки інше ніж футбол – тут малий м’яч, не те покриття. Все зовсім інше. У мене тут немає Бог зна якого азарту. Для мене футбол – це 100 метрів, а тут більше з друзями зустрітися, підтримувати форму. Коли ми влітку граємо футбольні чемпіонат обласний чи аматорський – там все серйозніше. А тут - зустрітися, посидіти, поговорити, після футболу можна навіть трошки пива випити.

- Може Ви б хотіли змінити якісь правила у футзалі, щоб вам було цікавіше грати?

- Все одно зал мені не замінить великого поля. Я такий натуральний футболіст, а тут штучне покриття і маленьке поле. Знаєте, хочеться іноді розбігтися і в підкаті. Тут все трохи по-іншому, хоча теж є своя специфіка. Переходимо на велике поле і ці всі навички міні-поля залишаються. Хоч-не-хоч, а з м’ячем більше працюєш і воно дає своє.  Там менший м’яч і з ним важче працювати, ніж з великим. Так що дуже добре, коли йде зміна пір року і приходить весна – можна грати будь-де.

- На Вашу думку, важче перелаштувтися з футболу на футзал чи навпаки?

- Наскільки я знаю, футболісти, які не можуть себе проявити у великому футболі йдуть у футзал, а з футзалу назад повернутися складно. Там все-таки треба мати більше здоров’я, а тут можна не так багато бігати і не на такі дистанції. Мені здається, що таки простіше піти з футболу у футзал, хоча, знову ж, це дещо інше - треба бути досить технічним футболістом. Якщо ти можеш за рахунок фізичних якостей грати у футбол, то тільки за рахунок цього у міні-футбол не зіграєш, оскільки треба мати швидке мислення, хороший прийом м’яча.  Правильно я говорю? А якщо ти маєш хороші фізичні якості, то тобі легше грати у футбол, а не на паркеті.

- Якісь футбольні навички допомагають вам у футзалі чи навпаки?

- Як я казав, в дитинстві відіграв багато турнірів і усе було міні – в манежах. Ми їздили на турніри і в Київ, і в Угорщину. Дитячим тренером у нас був Олександр Іванович Філіп, який нас часто кудись возив. Воно у мене відклалося, ті всі різноманітні вправи з дитинства, тому я точно не новачок у цьому футболі.

- Чому ви в минулому сезоні грали за «УжНет», а не «Минай»?

- Взагалі цей турнір більш дружній. Я тоді поїхав у Прагу, а команда якраз заявлялася і зробили це без мене. Заявка закінчувалася і так вийшло, що мені подзвонив ще один друг: «Міську, не маєш бажання за нас зіграти?» В цьому турнірі не вся команда бере участь. Є футболісти, які просто в ньому не грають. Не було принципової позиції, щоб я мусив за ту команду грати. Але зараз – так, ми всі граємо в одній команді, але тоді було таке, як сказати, вільне відвідування. Якщо хтось хоче грати в іншій команді – вперед. У нас в «Минаї» зараз є студенти, які грають за команду свого університету УжНУ. Вони відпросилися, щоб їм там було простіше з екзаменами. У нас немає такої дисципліни, щоб всі грали в одній команді.

- Може ви знаєте когось з відомих українських чи закордонних футзалістів?

- Чесно кажучи, не слідкую. Я не сильно знаю і таких футболістів усіх (посміхається). Він у нас не сильно розвинутий, не показують так ігри, як припустимо великий футбол, тому сильно не знаю. У Львові хороші команди. Пам’ятаю «Енергія» була класна команда, а як зараз - не знаю. Пам’ятаю «Шахтар» (Донецьк) теж мав хорошу команду з футзалу. Там теж наче бразильці були і знаю, що вони ставали чемпіонами, бо проскакувало десь в спортивних новинах. Я грав проти «Енергії», але трохи по-іншому. Збірна України проводила в Ужгороді збір і ми грали проти них. Мені тоді пощастило з ними зіграти і я зрозумів, що таке футзал. Тренером у них тоді був Лисенчук. Оце у них швидке мислення, різні комбінації. Пам’ятаю, що двічі проти них грав і, чесно, дуже важко. Просто у нас була зимова пауза, а вони готувалися до чемпіонату Європи в Угорщині і готувалися у нас тут. З ким було грати? Не було спаринг-партнерів. От і зібрали тих, хто тут був, і виступав в якихось міні-турнірах. Зрозуміло, що вони нас «відвозили» (посміхається). Ми їм не поступалися у фізичних даних, але грали більш жорстко. Хочеться десь поштовхатися, якийсь підкатик, а тут одразу фол. Мене завжди злило, що не можна підштовхнути. Ну ми там програли без шансів, щось наче 1:8. (є здогадка, що може матися на увазі контрольний матч збірної України проти команди «Русь», що завершився  з рахунком 23:3 – прим. авт. ) Після того казав: «Хлопці, тепер можемо зіграти на велике поле. Думаю, рахунок буде такий самий» (сміється).

- Що скажете про організацію Ужгородської футзальної ліги?

- Дуже класно. Дай Бог, що це буде така традиція. Ігри можна в інтернеті дивитися, команд багато, всі хочуть грати. Мені подобається. Дуже на хорошому рівні все проводиться. У нас тут є Саша Терембець, яка те все зробила, заснувала то все - вона молодець. Це її заслуга, що зуміла об’єднати ті всі команди і зробити такий турнір.

- Перед «Минаєм» стоїть якесь завдання в Суперлізі чи граєте в своє задоволення?

- Граємо переважно для підтримання форми, але у нас хороша команда і завжди хочеться перемагати. Проте тут є декілька команд, які теж гідно виступають. Пацани виступають десь по закордонах, а потім тут збираються і грають.  Є хороші команди, от ми вже одну гру і програли «Проспекту». Там хлопців з різних команд понабирали. Минулого року вони перемогли і зараз лідирують. Я так всіх не знаю – хтось з області, а хтось у Словаччині грає, але там молоді хлопці і всі грають у футбол. Ми їм уже другу гру підряд програємо. У цьому сезоні взагалі програли 2:5. Я так розумію, що вони до цього футболу більш серйозніше ставляться. Бо ми так на розслабусі вийшли і отримали 4:9 у фіналі. Що тут говорити? Я тоді, правда, не грав за «Минай».

 

Андрій Гулій, прес-служба АФЛУ



Ассоциация футзала Украины Select Joma в Україні
Лидеры чемпионатов АФЛУ
Місто Старт/Лідер

1

Херсон Динамо-Заїр
2 Харків Viva-cup
3 Київ Альтернатива
4 Запоріжжя Колесо-Центр
5 Хмельницький Феміда-Старлайф
6 Житомир ФК ІнБев
7 Одеса Епіцентр К Таїрова
8 Суми Lex VSK
9 Черкаси Шевченків край
10 Івано-Франківськ
11 Волинь 18/11/2017
12 Вінниця
13 Дніпро Катеринославхліб
14 Кіровоградська обл.
15 Рівне Рівнегаз
16 Тернопіль 18/11/2017
17 Полтава 19/11/2017
18 Донецька обл. Вікторія
19 Миколаїв
20 Черкаська обл.
21 Миколаївська обл.
22 Луганська обл.
23 Волинська обл.
24 Закарпатська обл.
25 Чернівецька обл.
26 Краматорськ
27 Ужгород


Ставьте лайк, и Вы будете видеть наши новости в своей ленте в соцсетях: