Сергій Бабіков: «Принцип "спочатку футзал, а потім гроші" приносить більше зиску»

Керівник комітету зі студентського, аматорського і масового футзалу розповів про поточну ситуацію у цих сферах міні-футбольного господарства, а також про майбутнє проекту АФЛУ.

- Перед початком сезоном Ви говорили про бажання провести дитячий і шкільний чемпіонати. На якому етапі зараз перебувають ці проекти?

- Враховуючи те, що це все відбувається вперше, то є певні організаційні моменти і складнощі. Що стосується школярів, то ми визначилися, що це буде 6-й клас. Наразі у нас є інформація, що подібні турніри проходять в Хмельницькому, Тернополі, Івано-Франківську, збираються проводити в одному з районів Києва і в Херсоні.Стосовно дітей, то тут ситуація трохи інша. Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Київ, Миколаїв, Одеса , Іллічівськ, Енергодар – це те про що ми знаємо зараз.

- Візьмете ці чемпіонати під своє крило?

- Так, зробимо єдину заявкову базу, інформуватимемо про перебіг змагань на своєму сайті і в кінці сезону проведемо всеукраїнський фінал.

- Тобто ви взяли за основу схему АФЛУ і просто підлаштовуєте її під тамтешні реалії?

- Саме так.

- На які цікавинки можна сподіватися у цьому сезоні АФЛУ?

- В першу чергу багато що залежатиме від місця проведення. Там, де ми збираємося провести фінал, навкруги спостерігається серйозний сплеск активності аматорського футзалу. Всі ми розуміємо, що виїзд на фінал – це пристойні фінансові витрати. А от коли така подія відбувається в якомусь регіоні, то більшість чемпіонів найближчих чемпіонатів з’їжджаються на фінал. Говорити про те де сам пройде фінал передчасно, але певні плани у нас є. Думаю, що попри усе, що відбувається, у цьому році кількість учасників всеукраїнського фіналу суттєво зросте. Якщо минулого року їх було 15, то в цьому році має бути більше 20-ти.

- Як оціните діяльність ФФзК у розрізі всієї України?

- Федерація футзалу Києва у порівнянні з іншими регіональними федераціями перебуває у досить скрутному становищі. У більшості регіональних асоціацій немає такої жорсткої конкуренції як у столиці. Грубо кажучи, у ФФзК є альтернатива, на кшталт Бізнес-ліги чи якогось іншого турніру. У більшості регіонів такої альтернативи немає.Є тільки федерація, яку підтримують АФУ і ФФУ – вона й працює. З огляду на те, що відбувалося в Києві за останні 2 роки, можу сказати, що виконано величезний обсяг роботи, тож Федерація великі молодці. Результат на лице: вміському чемпіонаті минулого року було більше 70 команд,а в цьому вже більше 80-ти. Є ще величезна кількість інших турнірів, наприклад Банківська ліга, дитячий чемпіонат і т.п.. Особливо хочу відзначити, що кияни одні з кращих у країні по висвітленню у ЗМІ, починаючи від статей і закінчуючи онлайн-трансляціями. В цій галузі вони вносять величезний внесок у популяризацію футзалу по всій країні. Це приклад для наслідування для багатьохрегіональних організацій. Для себе ми розуміємо, що немаловажлива фінансова сторона. Враховуючи те, що Київ - столиця країни і в ній зосереджені основні фінансові потоки, то це суттєво полегшує роботу. Проте мало того, щоб гроші були, адже треба ще вміти грамотно ними розпоряджатися і витрачати таким чином, щоб учасники отримували задоволення. Попри конкуренцію Федерація рухається у вірному напрямку і правильно розвивається. Сьогодні я можу оцінити роботу ФФзК тільки різко позитивно. Я завжди буду говорити, що столична Федерація є стратегічним партнером для АФЛУ. Завдяки її організаційній і методичній допомозі Аматорська ліга досягла того, чого досягла. Конкретно можу сказати про віце-президента Миколу Сергієнко і голову комітету арбітрів Віталія Олійника. Зрозуміло, що в першу чергу все залежить від керівника ФФзК ПавлаПрисяжнюка, просто це двоє людей, з якими я постійно спілкуюся у багатьох робочих питаннях. Вони щоденно надають мені величезну неоціненну допомогу. Фактично ми працюємо в одній упряжці.

- АФЛУ – організація не комерційна. Як вдається знаходити фінансові ресурси для ваших проектів?

- Якщо брати саме цей момент, то фінансове питання у нас стоїть дуже гостро. Це та ситуація, коли створюється велика структура, а ти розумієш наскільки вона перспективна, але у майбутньому. Сьогодні треба затягти пасок, зчепити зуби і спробувати дочекатися хороших часів, коли настільки масштабний проект почне приносити не величезний прибуток, а хоча б ті гроші, які покриватимуть витрати на його організацію. Взагалі хочу сказати, що кожнезмагання, яке входить в АФЛУ уже внесло свою лепту в те, щоб цей турнір існував. Я навіть не можу вам описати наскільки душевно мене приймають ті люди, до яких приїжджаю у відрядження, не залежно від регіону. Вони намагаються до мінімуму скоротити мої фінансові витрати і я їм за це дуже вдячний. Це той випадок, що коли ми єдині і у нас все виходить. Не буду вкладати у ці слова політичний підтекст, насправді все простіше. Коли ми однодумці і ти, грубо кажучи, підтверджуєш людям, що їх робота у регіоні дійсно цікавить центр, то вони готові на багато що, але головне –допомагати їм. Свого часу я 9 років займався організацією одеської Бізнес-ліги. Коли я вперше поїхав по країні, то багато регіональних керівників сприймали мене як ревізора, який приїхав зі столиці, але не дуже кумекає про що йде мова. Це було видно по їхніх обличчях.А я-то знаю, що таке оренда залу, оплата арбітрів, календар, висвітлення змагань, заявкова кампанія, регламент і т.п.Коли з’ясувалося, що я «в темі», що ми розмовляємо однією мовою, то ці люди розкрилися. З кожним із них я постійно спілкуюся по телефону, по електронній пошті і особисто, коли виїжджаю кудись. Зворотній зв’язок та допомога таких людей в організації проведення кожного чемпіонату дозволила за стиснуті строки добитися того, чого ми добилися. Втім, далеко не всі віднеслися з піднесенням до цього проекту. Лише час покаже хто з нас мав рацію.

- Якщо зібрати конструктор з кількості команд, умов проведення і т.п., то яким би він був у Вашій версії? Наприклад, інфраструктура Одеси, кількість команд, як у Харкові і т.п.

- Хочу сказати пару слів про столицю Слобожанщини. Це пафосне самодостатнє місто, якому видається, що йому вистачає того, що відбувається в ньому. Виникає така доволі дивна ситуація, коли уся країна грає разом, а перша столиця сама по собі. При цьому Харків чомусь хоче претендувати на звання столиці аматорського футзалу України. Як можна претендувати на це звання, якщо ти не граєш у всеукраїнських аматорських змаганнях? Якщо говорити про загальну модель, то мені хотілося б, щоб вона була як у Хмельницькому: команда Екстра-ліги, команда Першої ліги, відмінний аматорський чемпіонат. В цьому році подоляни його реформували – відмінно організований і чудово висвітлюється. Крім цього, дуже хотів би додати, хоч у Хмельницькому і проводиться достатньо дитячих змагань, все, що стосується дітей з Волині. Завдяки тамтешньому керівнику Сергію Голоскокову на Волині божевільний футзальний рух серед дітей і, підкреслю, що як серед хлопчиків, так і дівчаток – для нас це революційно. До всього цього додав би київські можливості і підхід. На останок треба домішати запорізький культ футзалу, тому що я там був на Суперкубку і зрозумів наскільки це міні-футбольне місто. Не хочу когось образити, але поки що обмежуся цими чотирма складовими. Проте хочу сказати, що мене приємно дивують Кіровоград і Кременчук.Можу ще багатьох відзначити, але поки що зупинимося на тих, кого я назвав.

- Якою б хотіли бачити АФЛУприпустимо роки через 3?

- Взагалі що таке АФЛУ? Це фундамент українського футзалу. Попросив би не плутати з доповненням або придатком. Це саме фундамент, який має бути великим, міцним і продуктивним, щоб на нього зверху можна було поставити усі ті поверхи, які є або мають бути в українському міні-футболі. Однозначно хотілося б, щоб через 3 роки в АФЛУ брали участь чемпіонати усіх областей. Хотілося б, щоб в ньому брали участь і ті турніри, які не мають статусу офіційного. Хотілося б, щоб ті особисті чвари і амбіції, що частенько стрясають різні регіони, відійшли на другий план. Хотілося б, щоб в деяких регіонах (не хочу говорити конкретно) відбулася зміна керівництва і до управління цим спортом стали ті люди, які уболівають футзалом, а не прийшли туди з якимись іншими, часом меркантильними цілями. Скажу більше: принцип «спочатку футзал, а потім гроші» приносить більше грошей. Не треба соромитися того, що хтосьхоче заробити на тому, що якісно проводить і організовує, але на першому місці має бути спорт. Тоді люди до вас будуть ставитися по-іншому і гроші понесуть охочіше.А найбільше хочу, щоб через певний проміжок часу в АФЛУ були дитяча і ветеранська ліга, тоді цей проект прийме завершені обриси.

- Довелося бачити як ви з великим задоволенням граєте у футзал. Маєте за спиною якусь цікаву кар’єру?

- За великим рахунком моя футзальна кар’єра розпочалася у 2000 році, коли мені був 31 рік. У багатьох в цей час вона вже закінчується. Я працював у компанії «Елефант» і у мене з’явилася можливість організувати власну команду на фірмі. Зібралося кілька хлопців, які грали саме у футзал, і їм цей вид спорту подобався. Особисто я від міні-футболу був надзвичайно далекий, оскільки в дитинстві займався футболом у ДЮСШ «Чорноморця». В ті часи зального футболу ще не було. Згодом з’ясувалося, що мій однокласник Віталій Сурич, який свого часу грав зі мною в одній дитячій команді, у складі того знаменитого одеського «Локомотиву» став чемпіоном України, майстром спорту. В той момент він тренував команду Вищої ліги «Море», яка паралельно грала в чемпіонаті Іллічівська. Через певні причини «Море» припинило своє існування і я запросив Віталія до нас. Мабуть ця людина по-справжньому влюбила мене у футзал, тому що він показав мені його зсередини. Сурич навчив мене розуміти на первинному рівні тактику і стратегію гри. Завдяки цій людині я потрапив, закохався і залишився у міні-футболі.

- Як справжній одесит зможете розповісти веселу оповідку про футзал?

- Розкажу без прізвищ. У мене в команді був гравець на ім’я Юрій. Одного разу прийшов до мене і каже: «Миколайовичу, порвали бутси. Треба щось робити.» Я й кажу: «Питань нема, бери гроші, йди на 7-й кілометр (ринок в Одесі – прим. авт.) і знайди потрібні кросівки.» Ввечері він з’явився на тренуванні і якось так шанобливо йшов, з гідністю до себе. Приходить, переодягається і надіває старі бутси. Питаю: «Юрію, чому ж ти не купив взуття?» - «Таких футзалок, як хотів - не знайшов, але там були такі красиві туфлі. Ось вони.» З того часу, завжди як він у нас просив нове взуття, ми йому згадували ці туфлі. Взагалі в моєму житті було багато кумедних футзальних історій, але ця перша.

Андрій Гулій

Матеріал вийшов у журналі «Київський футзал» за грудень 2014 року

 



В лиге участвуют
33 турнира 
1165 команд    14203 игрока
Ассоциация футзала Украины Select Joma в Україні
Лидеры чемпионатов АФЛУ
Город Чемпион

1

Одесса МКВ
2 Харьков Слобода
3 Кривой Рог Конкорд
4 Херсон Стелс
5 Желтые Воды МАУ МГОК
6 Ровно Свиспан-Горизонт
7 Днепр (Город) Екатеринославхлеб
8 Днепр (Либертад) ФК ПБ
9 Киев Альтернатива
10 Житомирская обл. Атлет
11 Хмельницкий Динамо ГУНП
12 Николаев ИНИСС
13 Винница Сатурн
14 Запорожье АРПИ
15 Кировоградская обл. Новая Полиция
16 Гребинка Оржиця 
17 Ивано-Франк. обл. Виза Вторма
18 Полтава ПЗМС
19 Тернополь Агропродсервис
20 Cумы Краснополье
21 Измаил Таможенник
22 Черкасская обл. Солтекс
23 Николаевская обл. Автолокомотив
24 Луганская обл. ИВТ
25 Волынская обл. Надия
26 Закарпатская обл. Алекс
27 Черновицкая обл. Урожай
28 Краматорск Бахмут-АГРО
29 Ужгород Проспект
30 Бердянск Азовское море
31 Дрогобыч СтаР


Ставьте лайк, и Вы будете видеть наши новости в своей ленте в соцсетях: