Історія виступів збірної України на Чемпіонатах Європи

Чемпіонат Європи-1996 року: проба своїх сил

Перший чемпіонат Європи був експериментальним і відбір на нього був об’єднаний з відбором на чемпіонат світу, на якому «жовто-блакитним» судилося досягти наразі найвищого досягнення у своїй історії. Наша збірна у ті часи тільки починала свій шлях в офіційних змаганнях, тож не дивно, що два матчі з перших трьох у відборі були програні. Винуватцями виступили збірні Італії та Грузії. Цікавий факт: у матчі з грузинами Алік Саркісян забив зробив подвійний хет-трик у наші ворота, а вже через кілька років він опиниться в запорізькій «Дніпроспецсталі» і стане одним із перших легіонерів у нашому чемпіонаті. Залишалося зіграти ще два матчі, але стало зрозуміло, що шансів на проходження у нас майже не залишилося. Та сталося майже неможливе – були обіграні Угорщина та Португалія, а італійці в останньому турі у матчі, який для них нічого не означав, обіграли югославів і подарували нам путівку аж на два міжнародні форуми.

На чемпіонат Геннадій Лисенчук повіз всіх тих, хто грав у відборі – ставка була зроблена на гравців тодішнього чемпіона дніпропетровського «Механізатора» з вкрапленням наших російських легіонерів. Волею жеребу ми потрапили до групи з усе тими ж італійцями і одними з головних фаворитів росіянами, хоча серед усіх шести команд-учасниць слабких не було.

Склад збірної: Олег Зозуля («Дніпроспецсталь», Запоріжжя), Володимир Трибой («Локомотив», Одеса) – Юрій Усаковський, Сергій Усаковський (обидва – «КСМ-24», Москва), Олег Безуглий («Локомотив», Одеса), Тарас Вонярха («Уралмаш», Єкатеринбург), Юрій Миргородський, Олег Солодовник, Олександр Косенко, Олександр Москалюк, Сергій Федоренко (усі – «Механізатор», Дніпропетровськ), Ігор Москвичов («Вуглик», Макіївка).

3 матчі, 9 голів, 76 ударів, 25,33 в сер за матч, реалізація 12%

Груповий етап
1.) Росія – Україна 3:2 (2:0) 08.01.1996
Україна: Зозуля – Ю. Усаковський, С. Усаковський, Безуглий, Вонярха, Миргородський, Солодовник, Косенко, Федоренко, Москвичов.
Голи: 2:1 Ю. Усаковський (26,03), 2:2 Безуглий (33,04).

Дебютний матч для збірної України на чемпіонаті Європи довелося починати двічі, оскільки секундомер не увімкнувся з першого разу. В перші 10 хвилин відбувалася майже рівна гра з невеликою перевагою наших хлопців. У нас особливо виділялися брати Усаковські та Олександр Косенко. Але варто було суперникам забити гол, як все перевернулося догори дригом. Надалі наші східні сусіди повністю контролювали перебіг гри, що і вилилося у ще один гол. Після перерви українці вийшли з хорошим емоційним зарядом і змогли зрівняти рахунок. Росіяни зрозуміли, що «голими руками» дебютанта не візьмеш і в останні хвилини у них грали лише гравці «Діни». Доволі швидко зусиллями трійці Веріжніков-Бєлий-Алєкбєров вони знову вийшли вперед, але за три хвилини до кінця наші пішли в останній штурм і добряче притисли іменитих опонентів. Попри усі зусилля ще раз забити Олегу Денисову ми не змогли. 2:3 – непоганий результат для дебютанта у матчі з таким маститим суперником.

2.) Італія – Україна 6:3 (2:1) 09.01.1996
Україна: Зозуля (Трибой) – Ю. Усаковський, С. Усаковський, Безуглий, Вонярха, Миргородський, Солодовник, Косенко, Москалюк, Федоренко, Москвичов.
Голи: 2:1 Москвичов (18,03), 5:2 Безуглий (29,07), 6:3 Федоренко (39,09).
Попередження: Вонярха.

У другому і вирішальному для нас матч брак досвіду таких ігор проявився ще більше. Італійці, як і росіяни, заробили фору у два м’ячі, але ще до перерви Ігор Москвичов забив гол у відповідь і подарував нам надію. На жаль, у дебюті другого тайму два схожі голи МассімоКуаттріні підвели під великий знак питання наші шанси у боротьбі за півфінал. Після того СкуадраАдзурра увійшла в кураж і зупинити її вже було не під силу. Голи Безуглого і Федорченко лише трохи підсолодили гіркоту поразки.

Матч за 5-те місце
3.) Нідерланди – Україна 3:4 (2:2, 1:1, 0:1)
Україна: Зозуля – Ю. Усаковський, С. Усаковський, Безуглий, Вонярха, Миргородський, Солодовник, Косенко, Москалюк, Федоренко, Москвичов.
Голи: 1:1 Леатеміа (16,02, а/г) 1:2, Ю. Усаковський (19,03), 2:3 Москвичов (22,05), 3:4 Москвичов (43,07).
Попередження: Зозуля.

Матч з нідерландяци вийшов захопливим і вкрай бойовим. Слід сказати, що в ті часи збірна країни тюльпанів являла собою грізну силу у футзалі, а тому перемога над нею дуже почесна. Заради справедливості варто сказати, що ще перед матчем з іспанцями тренер «помаранчевих» Рон Гроневуд відрахував з команди четвірку основних гравців: Мустафу Талху, ХендрікусаЛеттінка, Йоганнеса Людвіга і свою найбільшу зірку Едвіна Грюнхольца (на секундочку кращого бомбардира за всю історію збірної Нідерландів) через те, що вони дуже пізно повернулися у готель. Як би там не було, а це не наші проблеми, особливо враховуючи те, що цим же урізаним складом «летучі голландці» зіграли внічию з майбутніми чемпіонами Європи іспанцями. П’яте місце – непоганий показник для дебютанта у компанія таких досвідчени

В середньому за матч наша збірна завдавала 25,33 удари за матч.

Чемпіонат Європи-2001: срібло з другого заходу

Перший офіційний чемпіонат Європи, який теж проводився в Іспанії, на жаль, відбувся без нас. Усе вирішила поразка в очній зустрічі нашому головному конкуренту за цю путівку – збірній Португалії 1:2. Так що на ЧЕ-2001 наші хлопці настроювалися, можна сказати, з подвійним завзяттям. Відбіркова група з Фінляндії, Латвії і Андорри була пройдена на одному диханні.

На зборі перед поїздкою у Москву тренерський штаб збірної перевірив багато футзалістів і у цьому списку були такі майстри, як Ігор Краєвський, Валентин Цвелих, Мансур Хаймурзін. Натомість на Євро поїхав Олексій Кудлай, який не залучався до ігор в кваліфікації. Не обійшлося й без травм – переніс операцію на коліні Олександр Кабаненко, отримав травму плеча Сергій Усаковський. До цього всього керівництво «Дніпроспецсталі», у зв’язку з відсутністю граючого тренера Раміса Мансурова, попросило не залучати одного з героїв Євро-96 Олега Зозулю.
Стосовно жеребкування краще за все згадати інтерв’ю нашого тодішнього керманича Геннадія Лисенчука: «Якщо чесно, то трохи розчарований. В нашу групу потрапили дуже сильні суперники: чемпіони світу іспанці, учасник останньої світової першості збірна Хорватії, що отримала в Гватемалі найкращі відгуки про свою гру, і, нарешті, команда Польщі, яка залишила за бортом чемпіонату Європи авторитетну збірну Португалії, котра посіла в тій же Гватемалі третє місце. Втім, у іншій групі опинилися далеко не новачки у футзалі – голландці та італійці, але, за відгуками багатьох спеціалістів, на цей момент вони виглядають дещо слабкіше тих же хорватів і поляків.»

Перед самим стартом турніру інтерв’ю також дав і наш основний воротар Владислав Корнєєв: «Завдання-мінімум – посісти одне з двох перших місць у групі, що дає право продовжити боротьбу в серії плей-оф. Ну, а прагнути ми, звісно, будемо до самої вершини. На чемпіонатах світу Україну вже завойовувала бронзові нагороди, тепер – черга добувати нагороди більш високої вартості.» Як бачимо, Владислав наче у воду дивився.

Склад збірної: Владислав Корнєєв («Альфа», Єкатеринбург), Василь Сухомлінов («Укрсплав», Донецьк), Олексій Попов («Запоріжкокс», Запоріжжя) – Олег Безуглий («Укрсплав», Донецьк), Євген Варениця, Олег Шайтанов (обидва – «Уніспорт-Будстар», Київ), Сергій Корідзе, Георгій Мельніков, Віталій Чернишов (усі – «ІнтерКрАЗ». Київ), Олександр Косенко, Олексій Кудлай (обидва - «Альфа», Єкатеринбург), Раміс Мансуров, Федір Пилипів (обидва – «Дінпроспецсталь», Запоріжжя), Ігор Москвичов («Запоріжкокс», Запоріжжя).

1.) Іспанія – Україна 4:1 (2:0) 22.02.2001
Гол: 2:1 Мельніков (22,03).

У першому таймі обидві команди особливо не виблискували, але клас іспанців дався взнаки. В кінці першої половини зустрічі Пауло Робето прийняв на груди вкинутий воротарем м’яч і з розвороту забив - тут його явно проґавили. Не встигли наші відійти, як за спиною корнєєва опинився другий гол. Початок другого тайму подарував надію, коли Мельніков у контратаці скоротив відставання. За 6 хвилин ми пропустили ще один необов’язковий гол, правда, Москвичов одразу міг забити у відповідь, але не судилося. Надалі чемпіони світу контролювали хід гри, а ми покладалися на контратаки. За декілька хвилин до кінця Даніель з дуже гострого кута поставив крапку у цій грі – 1:4. Трагедії з цього робити ніхто не став, адже доля путівки в півфінал залишалася в наших руках.

2.) Україна – Хорватія 5:0 (1:0) 23.02.2001
Голи: 1:0 Безуглий (17,01), 2:0 Москвичов (28,02), 3:0 Косенко (28,03), 4:0 Корідзе (32,04), 5:0 Корідзе (36,05).

«Жовто-блакитні» з перших хвилин взяли «бика за роги», але довгий час оборона хорватів справлялася з нашими атаками. Під кінець тайму був вилучений капітан суперників МіцоМартіч і під кінець штрафного часу Безуглому вдалося відкрити рахунок. На 28-й хвилині наші двічі відправили балканців у нокаут, а потім перейшли до контролю м’яча. Згодом настала пора Корідзе, який оформив дубль. Під кінець гри хорвати двічі пробивали дабл-пенальті, але спочатку Грдовіч пробив повз, а потім свою реакцію продемонстрував Сухомлінов. Дуже впевнена і важлива перемога, а Ігор Москвичов ще й став кращим гравцем матчу.

3.) Україна – Польща 8:3 (1:2) 25.02.2001
Голи: 1:0 Корідзе (5,01), 2:2 Корідзе (26,04), 3:2 Москвичов (27,05), 4:2 Корідзе (28,06), 5:2 Корідзе (29,07), 6:3 Москвичов (34,09), 7:3 Москвичов (36,10), 8:3 Пилипів (39,11).
В останньому турі для виходу у плей-оф нашій дружині треба було зіграти не гірше хорватів і завдання було перевиконано. Перший тайм поляки несподівано виграли, але перерва пішла на користь нашій команді. У другому таймі за солідної фанатської підтримки наші гравці впевнено розібралися з Кадрою 7:1. У цьому матчі звання кращого гравця отримав Сергій Корідзе. Ось що він сказав після гри: «Чи мрію я про титул кращого бомбардира чемпіонату? Не замислювався над цим питанням, але скажу одне, з радістю готовий поміняти його на медалі.»

Півфінал
4.) Україна – Італія 3:3 (2:1), 5:4 по пен., 26.02.2001
Голи: 1:1 Косенко (14,02), 2:1 Шайтанов (15,03), 3:1 Корідзе (21,04).

У півфіналі тренерський штаб збірної України здивував появою Шайтанова в стартовій четвірці, але Олег хоч і дебютував на такому рівні, проте зіграв дуже впевнено. Обидві команди на диво не стали закриватися, а заграли у відкритий футзал. Перше слово було за італійцями – 0:1. На щастя, наші психологічно не зламалися і до кінця тайму змогли вийти вперед, причому другий гол після передачі Москвичова забив саме Шайтанов. Італійці після цього додали, а тодішня їхня молода зірка АдріаноФолья влучив у хрестовину. Не встигли глядачі зайняти свої місця після перерви, як команди обмінялися голами. Практично весь подальший час м’ячем володіла Скуадра Адзурра, але оборона на чолі з Корнєєвим грала до останнього. Коли до кінця матчу залишалося зовсім трози часу португальський арбітр Кардосо призначив пенальті за падіння Андреа Рубеї біля лінії штрафного майданчика. Фернандо Грана холоднокровно реалізував пенальті і перевів гру у додатковий час. В овертаймі наші хлопці мали три нагоди, щоб закрити гру, але щастя було на іншому боці. У серії пенальті перший удар Фабіо Прівіделлі Корнєєв відбив, а усі наші гравці били точно – є фінал!!!

Фінал
5.) Іспанія – Україна 2:1 у дод. час (0:0) 28.02.2001
Гол: 1:0 Мельніков (26,01).

Іспанці почали подовгу розігрувати м’яч шукаючи дірки у нашому захисті, а підопічні Лисенчука вирішили сконцентруватися на контратаках. Зрозуміло, що ціна помилки була надто висока і ніхто не ризикував, тому моментів майже не було. Але не можна не згадати удар ПаулоРоберто через себе, який Корнєєв перевів у стійку. У другому тайму хід гри не змінився, хіба що наші гравці стали гостріше контратакувати. На 27-й хвилині дальній удар Мельнікова після рикошету опинився за спиною Луїса Амадо – 1:0. За три хвилини корідзе поцілив у стійку, а якби забив… Іспанці вперше на чемпіонаті опинилися в ролі тих, кому треба відіграватися і трохи занервували. Тим не менш, на 32-й хвилині Рікер рахунок зрівняв. Іспанці відчули запах крові і пішли виривати перемогу, але Корнєєв показав себе в усій красі та й Корідзе встиг зупинити один з ударів на лінії воріт. Далі був другий поспіль додатковий час для нашої команди. Наша збірну мала одну нагоду, щоб вирвати перемогу і досягти небаченого успіху, але з ударом Пилипіва іспанський воротар впорався, а після цього іспанці забили. Швидкий розіграш ауту (з порушенням правил, між іншим) завершився «золотим голом» Хаві Санчеса.
Хоч наша збірна і не виграла «золото», але успіх був величезний. Післяматчеве інтерв’ю Георгія Мельнікова: «Це був найяскравіший матч мого життя. Наша збірна була гідна титулу чемпіона Європи, однак у двох епізодах ми не до кінця поборолися за м’яч, за що й поплатилися. Але і срібні нагороди континентальної першості – великий успіх для українського футзалу.»

Чемпіонат Європи-2003: друге срібло поспіль

Пройти відбір для нашої збірної було не дуже складно. Як Кіпр, так і Словакія з Андоррою були обіграні впевнено і солідно. Серед важливих етапів підготовки варто згадати і наше італійське турне, яке проходило перед відбірковим турніром, коли двічі була обіграна збірна Італії (прикро, що це було в неофіційних іграх, а не у фіналі ЧЄ), а на десерт ще й майбутній віце-чемпіон Серії А «Лаціо». Як зазначав дехто з гравців, саме ці перемоги дали неабиякий емоційний заряд для подальших звершень.

Жеребкування для нас знову пройшло непросто – чемпіони світу і Європи іспанці, бронзові призери чемпіонату світу португальці і міцненькі бельгійці. Завдання перед турніром у своєму інтерв’ю окреслив Георгій Мельніков: «Якщо не станеться чогось непередбачуваного, то боротьбу за медалі поведуть збірні Італії, Росії, Іспанії і України. Ми вже ставали віце-чемпіонами, але мріємо про більше. Спробуємо зробити усе можливе, щоб завоювати чемпіонський титул.»

Склад команди порівняно з попереднім чемпіонатом зазнав косметичних змін. Важку травму отримав Раміс Мансуров і знову перед чемпіонатом Європи травмувався Сергій Усаковський, а Геннадій Лисенчук неодноразово заявляв, що брати братів можна лише вдвох. Основу збірної склали гравці донецького «Шахтаря», який тоді починав свій шлях домінування у вітчизняному футзалі, скуповуючи усіх найкращих гравців.

Склад збірної: Владислав Корнєєв, Олексій Попов (обидва – «Шахтар», Донецьк), Василь Сухомлінов («Олександр», Харків) – Олег Безуглий, Віталій Брунько, Володимир Дейнега, Олександр Косенко, Ігор Москвичов, Сергій Ситін (усі – «Шахтар», Донецьк), Сергій Корідзе («Діна», Москва), Олексій Кудлай («ВІЗ-Сінара», Єкатеринбург), Федір Пилипів («Дніпроспецсталь», Запоріжжя), Олег Шайтанов, Георгій Мельніков (обидва - «ІнтерКрАЗ», Київ).

Груповий етап

1.) Бельгія – Україна 2:7 (0:2) 17.02.2003
Україна: Корнєєв (Попов) – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Шайтанов, Ситін.
Голи: 0:1 Пилипів (09), 0:2 Косенко (10), 0:3 Косенко (24), 0:4 Корідзе (27), 0:5 Дейнега (34), 1:6 Москвичов (36), 1:7 Кудлай (37)
Попередження: Дейнега (28).

Ближче до екватора першого тайму українці придивлялися до суперника, а потім вистрілили дуплетом. У другому таймі наша перевага переросла у тотальну. На початку другої половини гри наш капітан Олександр Косенко оформив дубль, а потім забив штатний бомбардир Корідзе. На 34-й хвилині Дейнега довів рахунок до крупного і питання про переможця було знято остаточно, тож не дивно, що наші хлопці розслабилися, але й за такої «економ-гри» звели цей відтинок внічию 2:2.

2.) Португалія – Україна 4:7 (2:3) 18.02.2003
Україна: Корнєєв (Попов) – Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Шайтанов, Ситін, Брунько.
Голи: 1:1 Корідзе (10), 1:2 Косенко (15), 1:3 Корідзе (15), 1:4 Корідзе (16), 2:5 Косенко (21), 2:6 Корідзе (28), 3:7 Корідзе (37).
Попередження: Мельніков (3), Кудлай (17).
Вилучення: Шайтанов (31).

В паралельному матчі іспанці сенсаційно вдруге поспіль зіграли внічию, а це означало, що перемога відкривала «жовто-блакитним» дорогу у півфінал, причому з першого місця. Рівень суперника був значно вищий, ніж у бельгійців, тож гра проходила важко, а тут ще й Андре забив зі штрафного. За 7 хвилин нашим вдалося зрівняти рахунок і зробив це не хто інший, як Сергій Корідзе. Згодом Москвичов заробив пенальті і Косенко вивів українців вперед, а далі два дабл-пенальті завершилися результативним ударами Корідзе. Цікаво, що свій другий гол португальці теж забили після штрафного. От такий «стандартно-гольовий» тайм вийшов. У другому таймі пішов розрив «європейських бразильців» на контратаках і знову не обійшлося без голу зі стандарту – Андре оформив хет-трик з пенальті. Корідзе зробив пентатрик і надовго увійшов в історію чемпіонатів Європи, адже цей показник досі ніхто не може хоча б повторити.
Після матчу на питання про те, кого б він відзначив Геннадій Лисенчук відповів доволі прогнозовано: «Всіх хлопців. Звісно, більшої похвали заслуговує Корідзе. У товариських матчах він не забивав багато м’ячів, однак «вистрелив» у найпотрібніший момент. Ми навіть після гри з португальцями йому сказали: «Не скупися, залиш сили на наступні ігри.»»

3.) Україна – Іспанія 0:3 (0:3) 20.02.2003
Україна: Попов - Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Безуглий, Ситін, Брунько.
Попередження: Корідзе (5).

А ось і заключний матч групового турніру. Гра, яка для нас абсолютно нічого не вирішувала, а іспанцям потрібна була тільки перемога. Хто б міг подумати, що після двох турів у них в активі буде лише два очки? Ми могли залишити іспанців поза півфіналом, але певний брак мотивації та і травми далися взнаки (не зміг зіграти Корнєєв, з травмою грав Безуглий, мікропошкодження отримали Москвичов і Корідзе, які не грали після перерви). За великим рахунком все було вирішено ще в першому таймі – 0:3, а надалі тільки трійка могла перетворитися на четвірку, але піренейцям вистачило і цього.

Півфінал

4.) Україна – Чехія 5:1 (1:1) 22.02.2003
Україна: Корнєєв - Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега – Корідзе, Пилипів, Мельніков, Безуглий, Ситін, Шайтанов.
Голи: 1:0 Косенко (6), 2:1 Москвичов (22), 3:1 Москвичов (26), 4:1 Пилипів (35), 5:1 Корідзе (38).
Попередження: Москвичов (9).

Півфінал з чехами виглядав дещо несподіваним, бо більшість експертів бачила на їхньому місці росіян. Проте в очній зустрічі перемогу здобула «темна конячка» 2:1, тому справедливо, що саме вони і вийшли в ½ фіналу. На початку матчу для нас запахнуло смаленим – Длугі влучив у поперечину, а Блажей у стійку. Далі Косенко в сольному проході обіграв двох опонентів і віддав на Москвичова, з ударом якого воротар впорався, але на добиванні опинився сам Олександр – 1:0. Чехи продовжували тиснути і дива в рамці виробляв Владислав Корнєєв, багато в чому завдяки йому ми і пішли на перерву лише з нічийним рахунком. Не зрозуміло що відбулося у перерві, але в другому таймі наші хлопці буквально зім’яли свого суперника і заслужено перемогли. Після матчу навіть з’явилися чутки, що Сергієм Корідзе зацікавилася «Бенфіка».

Фінал

5.) Італія – Україна 1:0 (0:0) 24.02.2003
Україна:Корнєєв - Кудлай, Косенко, Москвичов, Дейнега, Корідзе, Пилипів, Мельніков, Безуглий, Шайтанов.

Переповнені трибуни гнали італійців вперед, тож не дивно, що наші закрилися у захисті і намагалися відповідати різкими контрвипадами, от тільки вдавалося це не часто. Перевага італійців була відчутна, але моментів вони створювали не багато і вкотре не можна не відзначити відмінну гру Владислава Корнєєва. У другому таймі м’яч практично не полишав нашої половини майданчика. На 30-й хвилині ВінісіусБакаро з дуже спірного штрафного метрів з 10-ти відкрив рахунок у зустрічі. Після цього гра пожвавішала, наші пішли в атаку (а що залишалося робити?) і Корідзе мав дві нагоди, щоб зрівняти рахунок, але спочатку пробив повз, а потім його удар впритул потягнув дуже кремезний воротар італійців Анжеліні (187см/110 кг). Ближче до кінця гри італійці вміло гасять наш запал і намагаються контролювати гру. За 2,5 хвилини до кінця Лисенчук вкидає в бій п’ятим польовим Мельнікова, але наші шанси хоча б зрівняти рахунок з кожною секундою сиплються як пісок крізь пальці… Врешті-решт шеститисячник вибухнув і ми знову залишилися зі сріблом, що не так вже й погано. Певно, що італійці й мали виграти цей фінал, адже статистика ударів в площину воріт 16:4 не на нашу користь. Друге срібло поспіль – відмінний результат, якщо порівнювати тодішній рівень розвитку футзалу у нас і у тих же італійців, іспанців чи росіян.

Чемпіонат Європи-2005: втрачені надії

Відбір ми вже майже традиційно пройшли на одному диханні, не залишивши жодних шансів збірним Словакії, Білорусі і Румунії. Після двох поспіль срібних нагород ми сподівалися, що нарешті побачимо і золотий блиск. Та наступні події, які передували цьому чемпіонату позитиву не додавали. За два місяці до старту європейської першості після чергового туру чемпіонату України Олексій Попов оприлюднив сенсаційну заяву про те, що гравці донецького гранда відмовляються грати за збірну України, доки її очолює Геннадій Лисенчук. Зрозуміло, що більшою мірою ініціатива такого рішення йшла від керівництва донецької команди (ну хто з гравців відмовиться їхати на ЧЄ з перспективою виграти медалі?), яке довго і безуспішно воювало з керівництвом АМФУ. Час до початку чемпіонату ще був, але змін у збірній не відбулося, і довелося Геннадію Анатолійовичу обхідними шляхами витягати гравців до лав національної дружини. Завдяки цьому вдалося повезти в Чехію хоча б трьох «гірників», але, звісна річ, на боротьбу за «золото» за цих умов розраховувати було важко. Хто зна якого результату ми б досягли зіграй на цьому чемпіонаті ті ж Косенко, Мельніков, Мансуров, Москвічов…

Склад збірної: Костянтин Власенко («Єнакієвець», Єнакієве), Василь Сухомлінов («Олександр», Харків), Олексій Попов («Шахтар», Донецьк) – Федір Пилипів, Федір Пилипів (обидва – «Шахтар», Донецьк), Євген Рогачов, Михайло Романов(обидва - «Дніпроспецсталь», Запоріжжя), Віталій Брунько («Енергія», Львів), Валерій Замятін («Єнакієвець», Єнакієве), Артем Ковальов («ЦСКА», Москва), Сергій Корідзе («Спартак-Щолково», Щолково), Олексій Кудлай («Динамо», Москва), Віталій Нестерук («Енергія», Чернігів), Олег Шайтанов («Інтеркас», Київ).

Груповий етап

1.) Чехія – Україна 2:1 (1:1) 14.02.2005
Гол: 0:1 Кудлай (12).
Україна: Попов (Сухомлінов) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Нестерук, Шайтанов, Брунько, Замятін, Ковальов.
Попередження: Шайтанов, Сухомлінов (40).
Вилучення: Шайтанов (25).

В першому таймі команди обмінялися пострілами у поперечину у виконанні Корідзе і МіхалаМареша, а також голами. Спочатку діагональну передачу Пилипіва втілив у гол Кудлай, а під кінець тайму досяг успіху удар МіхалаМареша з 10-ти метрів. У дебюті другого тайму Шайтанов отримав другу жовту картку, але скористатися чисельною перевагою чехи не змогли. Ближче до кінця матчу Райнох низовим ударом зі штрафного вивів господарів вперед і, попри вихід у нас п’ятого польового гравця, вирвати нічию українці не зуміли.

2.) Україна – Нідерланди 4:1 (2:0) 15.02.2005
Голи: 1:0 Пилипів (13), 2:0 Ситін (18), 3:1 Ситін (38), 4:1 Корідзе (39).
Україна: Попов (Сухомлінов) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Рогачов, Брунько, Замятін.

Перед матчем у обох збірних були суттєві втрати – у нас дискваліфікований Шайтанов, а у «помаранчевих» Грюнхольц, який травмувався. Ініціативою у грі володіли більш досвідчені українці, хоча без створених проблем з боку молодих гравців суперника (яким незабаром судилося стати беззаперечними лідерами своєї збірної) не обходилося. Ближче до кінця тайму українці двічі відзначилися у воротах ПатрікаТомассена і у більш-менш хорошому гуморі пішли на перерву. Початок другої половини гри був повністюю за нашим суперником. Тійс справедливо зрівняв рахунок і наші опоненти могли розвинути успіх, але українці вчасно перевели в гру в спокійне русло, хоча рахунок і залишався дуже «слизьким». На 35-й хвилині Корідзе виніс м’яч з лінії воріт, а вже за дві хвилини Мерліно вийшов 5-м польовим. На щастя, Ситіну вдалося забити у ці непрості хвилини, а фінальну крапку поставив Корідзе. Після цієї перемоги ми включилися в боротьбу за плей-оф.

3.) Україна – Росія 2:1 (1:0) 17.02.2005
Голи: 1:0 Ситін (9), 2:0 Маркін (23, а/г).
Україна: Попов (Сухомлінов) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Шайтанов, Брунько, Замятін, Ковальов.

Наших гравців в цьому матчі влаштовувала лише перемога. Відбув дискваліфікацію Шайтанов, а у наших східних сусідів навпаки намалювалася серйозна втрата – травмувався Шаяхметов. Не дивно, що українська дружина з перших хвилин кинулася вперед. Усі наші зусилля були винагороджені голом Ситіна. Згодом Сергій мав робити дубль, але відмінно зіграв Зуєв. З цим і пішли на перерву. У другому таймі росіяни потихеньку почали намацувати свою гру, але збірній України у цей важливий момент вдалося забити другий гол. Корідзе пробив зі штрафного, а Маркін зрізав м’яч у власні ворота. Росіяни почали атакувати з ще більшим бажанням і настав час Олексія Попова. Дуже не завадило б в ці хвилини відро холодної води у вигляді голу Шайтанова, але на заваді стала стійка. Чим ближче була фінальна сирена, тим важче було стримувати атаки росіян і за три хвилини до кінця ДамірХамадієв скоротив відставання у рахунку. Проте підопічним Лисенчука таки вдалося утримати бажаний рахунок. Українці вперше в офіційних матчах переграли росіян і втретє поспіль пройшли у півфінал.

Півфінал

4.) Україна – Іспанія 0:5 (0:1) 18.02.2005
Україна: Попов (Сухомлінов, Власенко) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Нестерук, Шайтанов, Брунько, Замятін.
Попередження: Замятін (31).

Попередній матч проти збірної Росії був для українців як останній бій, тож повністю відновитися після нього вони просто не встигли. Віце-чемпіони Європи проти чемпіонів світу прогнозовано почали діяти на контратаках. Не зважаючи на те, що на 9-й хвилині Андреу відкрив рахунок, українцям в першому таймі майже вдавалося грати на рівних з іменитим суперником. У другому таймі Замятін н зумів переграти Луїса Амадо і іспанці проілюстрували усім відоме правило забивши вдруге. Буквально за хвилину Попов вибиваючи м’яч влучив у Серрехона – 0:3 і все стало зрозуміло. До кінця матчу Фурія Роха ще двічі засмутила українських уболівальників.

Матч за третє місце

5.) Україна – Італія 1:3 (1:2) 20.02.2005
Гол: 1:1 Ситін (9).
Україна: Попов (Сухомлінов, Власенко) – Корідзе, Кудлай, Ситін, Пилипів – Романов, Шайтанов, Брунько, Рогачов, Замятін, Ковальов.

Матч за третє місце – це не фінал, але від бронзової медалі теж ніхто не відмовиться. Два фіналісти минулого Євро зустрілися у втішному фіналі. Італійці дуже потужно почали, але змогли забити тоді, коли на поле вийшли другі четвірки – все ж таки клас наших і італійських умовно запасних гравців важко було порівнювати. Раділи італійці не довго, бо за три хвилини Кудлай віддав пас на Ситіна, який набігав, а це 1:1. Як наші хлопці не старалися, але на перерву пішли програючи у рахунку, після голу Фабіано. Початок другого тайму нам явно не вдався і на початку його другої хвилини Дзанетті відправив черговий «подарунок» Попову. Слід сказати, що у цей вечір не кращу гру провів наш капітан Сергій Корідзе. Бертоні і Грана були близькі до того, щоб «закрити» гру, але щастя було на нашому боці. Проте можемо згадати і удар Ситіна в стійку. Під кінець матчу Брунько вийшов «літаючим воротарем», але врятувати становище це не допомогло і ми залишилися без нагород. Враховуючи усі обставини, які відбувалися до чемпіонат, варто сказати, що цей виступ є досить успішним, адже далеко не всі до початку турніру думали, що ми зможемо вийти з групи.

Чемпіонат Європи-2007: гірше не придумаєш

У нашої збірної поступово почалася зміна поколінь, а це майже завжди болючий процес. До того ж, Олексій Попов, Олексій Кудлай і Сергій Корідзе стали «росіянами». Однак в кваліфікації все пройшло чисто – голки не підточиш. На цей раз наші земляки залишили за бортом головного європейського турніру словаків, ізраїльтян і андоррців. У цей період непевності збірна перед самим чемпіонатом заїхала в Італію, можливо на фарт, згадуючи подібне турне перед ЧЄ-2003. На цей раз особливих лаврів наші хлопці не здобули, програвши збірній Італії в обох матчах – 1:5, 2:5. Завершував турне матч з командою серії А 2 «Беллуно», але і тут приємного було мало – 1:5. Після подібних результатів оптимізму не додавалося. Та й, відверто кажучи, здається, що склад міг бути і сильнішим, адже з чемпіонату Казахстану під’їхав наш тодішній лідер Сергій Чепорнюк, а Максима Павленко не було. Та й явно не завадив би Ільдар Макаєв, який тоді грав за «ВІЗ-Сінару» і готувався незабаром виграти Кубок УЄФА.

Жереб був безжальний і ускладнив ситуацію до неможливості – чемпіони Європи, віце-чемпіони Європи і непрості серби. Перед стартом чемпіонату газета «Спорт-Експрес» проводила опитування усіх гравців збірної і більшість зійшлася в думці, що з групи ми маємо виходити. Перед матчем з іспанцями головний тренер нашої збірної Геннадій Лисенчук, на відміну від більшості гравців випромінював стриманий оптимізм: «У нас зараз зовсім молода команда, тому хочеться перевірити свої сили в матчі з таким суперником. Буде важко, але ми надіємося здивувати усю Європу.»

Склад збірної: Євген Іваняк («Тайм», Львів), Василь Сухомлінов («Шахтар», Донецьк) – Валерій Замятін, Олександр Хурсов (обидва – «Єнакієвець», Єнакієве), Денис Овсянніков, Сергій Якунін (обидва – «Енергія», Львів), Роман Вахула, Євген Рогачов, Дмитро Сільченко (усі – «ТВД», Львів), Дмитро Іванов («Митищі», Митищі), Михайло Романов («Контингент», Житомир), Сергій Ситін («Спартак-Щолково», Щолково), Сергій Таранчук («Локомотив», Харків), Сергій Чепорнюк («Актюбрентген», Актобе).

Груповий етап

1.) Іспанія – Україна 6:2 (2:1) 17.11.2007
Україна: Сухомлінов – Чепорнюк, Вахула, Хурсов, Замятін – Д. Іванов, Рогачов, Сільченко, Ситін, Таранчук, Якунін.
Голи: 2:1 Чепорнюк (16,55), 2:2 Чепорнюк (26,04).

Іспанці з перших хвилин влаштували «веселе життя» Василю Сухомлінову. Ми довго трималися, але в кінці 14-ї хвилини Марсело вдало зіграв на добиванні. Лише після цього наші вперше у матчі змогли влучити у площину воріт, але Кіке відповів на це красивим голом у «дев’ятку». Наші миттєво вдало розіграли стандарт завершив який Сергій Чепорнюк. Майже перед самою сиреною на перерву у іспанців другу жовту картку отримав ХавіЕсеверрі, але, на жаль, Луїс Амадо не дозволив нам вирівняти становище у цій вигідній ситуації. Тим не менш, на 27-й хвилині українці використали чи не першу нагоду для взяття воріт. Сергій Чепорнюк пройшов по центру і пробив у кут воріт – 2:2. Дуже прикро, але Альваро на це відповів миттєво – 2:3. «Жовто-блакитні» після цього навіть заволоділи територіальною перевагою, але на цьому наші успіхи завершилися і іспанці поступово почали нарощувати свою перевагу. 2:6 – не дуже вдалий результат для дебютного матчу, але хвилин 30 нам вдавалося нав’язувати боротьбу іспанцям, так що певний привід для оптимізму був.

2.) Україна – Росія 1:4 (0:1) 19.11.2007
Україна: Сухомлінов (Іваняк) – Сільченко, Ситін, Таранчук, Якунін - Чепорнюк, Вахула, Д. Іванов, Хурсов, Замятін, Овсянніков.
Гол: 1:3 Хамадієв (34,13, а/г).
Попередження: Сільченко (12,56), Вахула (15,15), Якунін (34,05).

За словами нашого керманича «відступати в цій грі було нікуди», так що очікувався справжній бій, попри невдалу статистику ігор зі збірною Росії. У першому таймі наші хлопці діяли дуже впевнено і хоч самі моментів створили небагато, але й лідеру росіян Сіріло розвернутися не давали. Не можна не згадати удар Сільченка в стійку. Попри не дуже яскраву гру рахунок відкрили наші східні сусіди. Хурсов невдало підставив ногу під простріл Пеле Джуніора і маємо на табло одиничку з нулем. Дугий тайм ми теж почали непогано, але Пеле Джуніор заробив пенальті, а Іваняк, який спеціально вийшов з лави, не зміг відбити удар Сіріло. Рахунок став загрозливим і наші великими силами пішли вперед, що й призвело до контратаки і третього взяття воріт. З середини другого тайму Сухомлінов почав підключатися до атак нашої команди і це дало плоди у вигляді автоголуХамадієва. Проте за хвилину російський воротар Сергій Зуєв вбив останню крихту нашої надії у цій зустрічі.

3.) Україна – Сербія 2:3 (0:2) 21.11.2007
Україна: Іваняк – Чепорнюк, Вахула, Д. Іванов, Замятін – Хурсов, Рогачов, Ситін, Таранчук, Якунін, Романов.
Голи: 1:2 Чепорнюк (20,52), 2:3 Ситін (23,37).

У цій грі у сербів були теоретичні шанси на вихід у півфінал. Для цього треба було обігравати українців і сподіватися на те, що Росія обіграє Іспанію. А от для нас це був матч престижу. Як не дивно, але саме наша команда діяла з позиції сили, однак ледь не перша атака сербів завершилася голом Райїча. Наші продовжували безуспішно атакувати, а серби зловили нас на контратаці – 0:2. По перерві українці вийшли з дуже серйозним наміром принаймні не програти. Не встигла годинникова стрілка зробити повне коло після відновлення гри, як Сергій Чепорнюк перекинув м’яч через воротаря і забив. Дуже невчасно серби при нашій допомозі реалізували вихід «три в одного», але далі «жовто-блакитні» зім’яли свого суперника. Били-били, а забили лише раз, м’яч на рахунку Ситіна, причому Сергій міг ще принаймні зрівняти рахунок, але влучив в каркас воріт. Статистика ударів по воротам більш ніж красномовна – 46 проти 21-го, але фарту на цьому чемпіонаті нам явно бракувало.

Висновки Геннадія Лисенчука після турніру були доволі різкі: «В той же час були незрозумілі помилки досвідчених гравців, такі як у Сухомлінова при першому голі і Замятіна при останньому у матчі з Іспанією, гол в свої ворота Хурсова у грі з Росією, коли можна було перескочити через м’яч… У команді, як виявилося, є два-три гравці, які не відповідають вимогам сучасного футзалу, і ми будемо шукати їм заміну, дивитися інших футболістів…»

Чемпіонат Європи-2010: таємничий Азербайджан

На цей чемпіонат Європи надій покладалося більше ніж на попередній, бо рівень національної першості на деякий час виріс, адже непогану гру демонстрували «Тайм», «Шахтар», «Енергія» і «Ураган». Принаймні у тренерського штабу був вибір гравців, які перебували у хорошій формі. До цього всього додався ще і вдалий жереб. Хоча в кваліфікаційному раунді не обійшлося без пригод – Андорра і Нідерланди були обіграні, а з Румунією зіграли внічию. Турнір було переформатовано, але для виходу в наступний раунд достатньо було однієї перемоги. Хоча певні питання по складу і залишилися, наприклад, ігнорування на другому поспіль чемпіонаті ІльдараМакаєва, чи невиклик Сергія Якуніна, який тоді перебував у відмінній формі. Ну і не обійшлося без чергової зміни громадянства, на цей раз «росіянином» став лідер нашої збірної на минулому ЧЄ Сергій Ситін.

Перед турніром Геннадій Лисенчук будував далекоглядні плани: «Дійсно, в нашому активі дві срібні і бронзова нагорода, завойовані відповідно на чемпіонатах Європи і світу. Впевнений, що і нинішньому поколінню національної збірної по силам зійти на п’єдестал пошани в Угорщині.» Хоча куди більш інтригуючою була інформація про можливу натуралізацію Вассури. «Якщо відверто, то у мене вже відбулася розмова на цю тему з лідером «Шахтаря» Вассурою, і він з розумінням поставився до моєї пропозиції. Однак ці плани можуть і не втілитися у життя, бо Вассура вирішив спробувати себе у великому футболі. На жаль, зараз ми більше втрачаємо, враховуючи той факт, що наші зірки, що їдуть грати у сусідню Росію, погоджуються на зміну громадянства.»

Склад збірної: Володимир Кардаш («Енергія», Львів), Владислав Корнєєв («Ураган», Івано-Франківськ), Владислав Лисенко («Тайм», Львів) – Олександр Кондратюк, Валерій Легчанов, Денис Овсянніков, Максим Павленко, Сергій Чепорнюк (усі – «Тайм», Львів), Євген Рогачов, Михайло Романов, Дмитро Іванов (усі – «Енергія», Львів), Євген Валенко («Ураган», Івано-Франківськ), Валерій Замятін («Єнакієвець», Єнакієве), Дмитро Сільченко («ТВД», Львів).

Груповий етап

1.) Бельгія – Україна 2:4 (1:3) 21.01.2010
Україна: Лисенко− Легчанов, Овсянніков, Павленко, Замятін, Д. Іванов, Кондратюк, Рогачов, Сільченко, Чепорнюк, Валенко.
Голи: 0:1 Замятін (11), 0:2 Овсянніков (16), 1:3 Легчанов (20), 1:4 Павленко (35).

Керманич нашої збірної настроював своїх підопічних на швидкий гол, от тільки все могло відбутися навпаки, але Андре пробив у каркас воріт. На 11-й хвилині нашим таки вдалося відкрити рахунок, завдяки хитро розіграному штрафному. Склалося таке враження, що бельгійці навіть не зрозуміли, що все ж таки відбулося. Червоні дияволи почали нервувати і порушувати правила, а гра плавно перейшла під контроль українців. Логічно, що за цих обставин Овсянніков подвоїв нашу перевагу. Тут би закріпити перевагу, але стався курйозний гол Башара п’ятою. Тут нам на допомогу якраз підоспіло шосте командне порушення у бельгійців. Валерій Легчанов є справжнім майстром виконання стандартних положень, що він і продемонстрував у цій ситуації, пробивши на виконання. У другому таймі бельгійці зробили все, щоб ми пораніше вирішили усі питання щодо переможця. Аббасі швиденько отримав дві жовті картки, але розіграти більшість нам не вдалося. Нервовість відчувалася і на 35-й хвилині після відмінної комбінації Павленко дозволив усім заспокоїтися – 4:1 на нашу користь. На останній хвилині бельгійці вдало розіграли більшість, але особливої ролі це не грало - Україна достроково вийшла у чвертьфінал!

2.) Україна - Італія 2:4 (0:1) 23.01.2010
Україна: Лисенко (Кардаш, 33) − Замятін, Д. Іванов, Кондратюк, Легчанов, Овсянніков, Павленко, Рогачов, Романов, Сільченко, Чепорнюк.
Голи: 1:1 Чепорнюк (23), 2:4 Павленко (39).

З одного боку в цьому матчі можна було поберегти сили на чвертьфінал, а з іншого вийти на Чехію, а не образилений Азербайджан. Лисенчук прогнозовано обрав тактику гри від оборони, от тільки італійці дуже міцно притисли «жовто-блакитних» до своїх воріт, настільки, що навіть дихати було важко. Тож немає нічого дивного в тому, що італійці відкрили рахунок, хоч і зробили це зі штрафного. Ближче до кінця тайму наша збірна почала подавати ознаки життя, але не більше того. У перерві тренерський штаб нашої дружини знайшов потрібні слова і усі глядачі в залі побачили, що на полі є не тільки одна команда. Сергій Чепорнюк забив просто шикарний гол після індивідуального проходу з центра майданчика. Українці за інерцією ще трохи поатакували, а далі знову повторилася картина першого тайму, от тільки суперники були більш наполегливими, що і вилилося у ще три голи у ворота Владислава Лисенка. Причому всі три голи були схожі і забивалися дальніми ударами. СкуадраАдзура заспокоїлася, але сил у нашої команди вистачило лише на ще один гол престижу.

Чвертьфінал

3.) Азербайджан – Україна 3:3 (пен. 4:2) 25.01.2010
Україна: Лисенко (Корнєєв, 40+) − Романов, Рогачов, Чепорнюк, Замятін, Павленко, Д. Іванов, Овсянніков, Легчанов, Кондратюк, Сільченко
Голи: 0:1 Романов (1), 1:2 Чепорнюк (11), 3:3 Кондратюк (34).

У чвертьфіналі суперник нам випав не з простих, адже у складі збірної Азербайджану грало 5 бразильців і 3 росіянина. Не зважаючи на це, ні про що, корім перемоги, думати не хотілося. Почалося все для нас краще не придумаєш – на 8-й секунді після помилки Фарзалієва Романов відкрив рахунок, тим самим встановивши рекорд швидкострільності чемпіонатів Європи, правда згодом його на дві секунди перевершать. Події у матчі розвивалися з калейдоскопічною швидкістю. Сержао зібрав на собі ледь не всю збірну України і викотив м’яч Фарзалієву, який реабілітувався за свою помилку. Почалася відкрита гра, у якій гострішими виглядали суперники жовто-блакитної дружини, але відзначитися все одно вдалося українцям, а саме Сергію Чепорнюку. Тиск закавказької збірної тільки посилився, удари сипалися градом і після розіграшу кутового Тіагу відправив снаряд у «дев’ятку» воріт Лисенка. На початку другого тайму перевага Азербайджану вилилася у ще один гол після дотепно розіграного штрафного. Після цього наша збірна прокинулася і почала серйозно загрожувати воротам Андрія Твєрянкіна, хоча подекуди пропускали не менш гострі випади своїх інтернаціональних опонентів. Після того як м’яч дивом вчетверте не влетів в нашу сітку, в атаці-відповіді Кондратюк з гострого кута зрівняв рахунок. Фізичні кондиції у доволі таки вікової команди Азербайджану почали давати слабинку та й Алвес травмувався і не зміг продовжити матч. Попри це українці не змогли використати ці фактори на свою користь, а за 12-ть секунд до фінальної сирени Легчанов не зумів реалізувати дабл-пенальті, а півфінал був так близько… Корнєєв перед лотерею замінив Лисенка, але, на жаль, не зумів відбити жодного удару, а в українців свої спроби не реалізували Чепорнюк і Павленко. Геннадій Лисенчук після матчу відклав переможні амбіції ще на два роки: «На цьому життя не закінчується, будемо готуватися до наступного чемпіонату Європи, який відбудеться через 2 роки.»

Чемпіонат Європи-2012: підніжка від господарів

У кваліфікації до ЧЄ-2012 українська збірна вже звично перемогла усіх своїх суперників, а найбільший опір чинили бельгійці. Турки і угорці були обіграні без якихось надзусиль та й проводився відбірковий етап у рідному Харкові. Жереб самого чемпіонату вкотре підкинув у групу нам старих знайомих іспанців, а також «прохідну» Словенію. Від намічених цілей незмінний головний тренер нашої збірної вирішив не відходити: «Думаю, ми дістанемося до півфіналу і виграємо один з трьох комплектів нагород. Звісно, нам хочеться отримати золото. Двічі ми завойовували срібло, але це було дуже давно – у 2001 році в Росії і у 2003-му в Італії. Зате бронзу не вигравали ніколи. Тому будь-які медалі, привезені з Хорватії, стануть почесним досягненням.» Склад збірної було сформовано просто – майже усіх гравці були взяті з двох кращих команд України на той момент, відповідно харківського «Локомотива» і львівської «Енергії». Основним етапом підготовки до європейського форуму став міжнародний турнір у Баку, який у підсумку і виграли українці, що давало певні надії на вдалий виступ у Хорватії.

Склад збірної: Євген Іваняк, Дмитро Литвиненко (обидва – «Локомотив», Харків), Кирило Ципун («Ураган», Івано-Франківськ) – Віталій Кисельов, Дмитро Клочко, Олександр Кондратюк, Сергій Журба, Дмитро Сорокін (усі – «Локомотив», Харків),Валерій Легчанов, Денис Овсянніков, Максим Павленко, Євген Рогачов, Сергій Чепорнюк (усі – «Енергія», Львів),Валерій Замятін («Єнакієвець», Єнакієве).
Груповий турнір

1.) Словенія – Україна 3:6 (0:4) 02.02.2012

Україна: Іваняк − Чепорнюк, Павленко, Легчанов, Овсянніков - Замятін, Журба, Рогачов, Д. Клочко, Кондратюк, Д. Сорокін.
Голи: 0:1 Д. Клочко (5,15), 0:2 Легчанов (7,35), 0:3 Журба (9,18), 0:4 Павленко (16,10), 0:5 Легчанов (20,46), 1:6 Легчанов (28,58).
Попередження: Журба (27,02), Кондратюк (38,21).

Чимось цей чемпіонат нагадував для нас попередній – знову перший матч з прямим конкурентом за друге місце і гра з фаворитом у другому турі. Як і два роки тому українці вирішили питання виходу у чвертьфінал у дебютному матчі, причому зробили це ще більш упевнено. Вже на 8-й хвилині рахунок був 2:0 на користь підопічних Лисенчука. Тренер словенців АндрейДубовічнік взяв тайм-аут, але і це йому не допомогло привести своїх підопічних до тями. Перший там жовто-блакитні провели впевнено і майже без зривів – 4:0. Вже на першій хвилині другого тайму Легчанов забив 5-й гол і здавалося, що переможець вже визначений. Не стало одкровенням те, що наші хлопці дали слабинку, що вилилося у автогол нашого капітана Валерія Легчанова, але він реабілітувався через хвилини забивши з центра поля і оформивши хет-трик. Такі цифри зовсім розслабили фаворита і словенці забили два голи, чим змогли перевести рахунок з ганебного до більш-менш прийнятного.

2.) Україна – Іспанія 1:4 (0:4) 04.02.2012
Україна: Литвиненко (Ципун, 21) − Павленко, Кондратюк, Легчанов, Овсянніков - Замятін, Кисельов, Журба, Рогачов, Д. Клочко, Д. Сорокін.
Гол: Кіке (31,42 а/г).

Чергова зустріч з найсильнішою збірною Європи вкотре не принесла нам нічого хорошого. Ця зустріч теж чимось нагадувала матч дворічної давнини з італійцями. Перші хвилини українці ще трималися, але потім досвідчений Замятін видав просто таки суперпас з ауту на Борху, а іспанці, як правило, такі моменти не пробачають. Цей гол дещо надав іспанцям додаткової впевненості і вони традиційно нав’язали супернику позиційну гру, у якій їм не здатен протистояти майже ніхто. Дуже рідко нам вдавалося створити щось схоже на гостроту біля воріт Луїса Амадо. А от самим помилятися у грі з таким суперником не бажано. Овсянніков не зумів перервати передачу Торраса з кутового, а Павленко не зміг завадити її замкнути Мігеліну. Наче все й просто, а вже 0:2. В кінці тайму РафаУсін забив третій м’яч чинних чемпіонів Європи, а в наступній атаці Павленко мав чи не єдину реальну нагоду, щоб забити у першому таймі. Іспанці на момент Максима відповіли четвертим голом. Перерва для нашої збірної наступила дуже вчасно. По перерві обидва наставники змінили своїх воротарів і Ципун «з колес» увійшов у гру, бо часу на адаптацію іспанці йому не дали. Треба було ризикувати і на 30-й хвилині Овсянніков вийшов п’ятим польовим. В одній з атак Кіке зрізав м’яч у власні ворота, а залишалося ще 8 хвилин. Надалі від гріха подалі іспанці пресингом намагалися не давати Лисенчуку знову випустити п’ятого польового гравця. Так матч і завершився 10 поразкою у 10 зустрічах з іспанцями.

Чвертьфінал

3.) Хорватія – Україна 1:1 (1:0), по пен. 3:1 06.02.2012
Україна:Іваняк − Чепорнюк, Павленко, Легчанов, Овсянніков - Замятін, Журба, Рогачов, Д. Клочко, Кондратюк, Д. Сорокін.
Гол: 1:1 Чепорнюк (29,49).
Попередження: Д. Сорокін (23,08).

Попри друге місце у групі жереб до нас знову був досить прихильним (знову згадуємо Євро-2010) – хорвати. Для збірної господарів вже сам вихід у чвертьфінал був неабияким досягненням, а подальше просування по сітці було б чимось на кшталт справжнього дива. Усі ми пам’ятали, як у грудні 2011 року у відборі до чемпіонату світу наша дружина впевнено розбиралася з хорватами 4:1, чом би не повторити це знову? Господарі прагнули реваншу, а місцеві уболівальники відзначаються непростим норовом, тож ситуацію дещо ускладнювалася, але не виглядала такою, яку не можна вирішити. Десь так думав і головний тренер нашої збірної: «Ми готові довести, що наша бакинська перемога над хорватами − не випадковість. Так, вони гратимуть за шаленої підтримки рідних трибун, а нам додасть незручностей переїзд із Загреба до Спліта. Складні погодні умови паралізували авіапростір над Хорватією, унеможлививши переліт, запланований на такий варіант розвитку подій. Трансфер залізницею відбере значно більше часу. Однак усе це не має стати на заваді нашій меті − повернутися додому з одним із комплектів нагород». У такому матчі ніхто не хотів ризикувати і за великим рахунком на паркеті точилася рівна гра. Українці намагалися не дати розвернутися кращому бомбардиру хорватів Маріновичу, але він все одно доклав ногу до того моменту, коли хорвати відкрили рахунок. Хоч до кінця тайму і залишалося зовсім мало часу, жовто-блакитні мали дві нагоди, щоб зрівняти рахунок. Після перерви українська дружина заволоділа територіальною перевагою, але нечасті, але дуже гострі випади хорватів заспокоїтися не давали. На екваторі другого тайму Чепорнюку таки вдалося проштовхнути м’яч у ворота ІвоЮкіча. До кінця матчу часу було вдосталь, але гравці обох команд дуже нервували, бо одна помилка вартувала путівки у півфінал. Проте були й ефектні моменти, наприклад удар боковими ножицями від Овсяннікова. Наші футзалісти пам’ятали невдалий досвід дворічної давнини і обережно намагалися дотиснути непоступливих господарів, але це зробити не вдалося. Додатковий час для нас почався багатообіцяюче, адже кондратюк влучив у стійку, але і в ці два тайми по 5 хвилин Юкіч втримав свої ворота недоторканими. А в серії пенальті знову сталася трагедія, як і два роки тому… Все ж дуже схожими для нас вийшли Євро-2010 і Євро-2012 – справжнє дежавю.

Андрій Гулій

 



В лиге участвуют
33 турнира 
1166 команд    14203 игрока
Ассоциация футзала Украины Select Joma в Україні
Лидеры чемпионатов АФЛУ
Місто Старт/Лідер

1

Херсон Динамо-Заир
2 Харків Viva-cup
3 Київ Альтернатива
4 Запоріжжя Колесо-Центр
5 Хмельницький Феміда-Старлайф
6 Житомир ФК ІнБев
7 Одеса Епіцентр К Таірова
8 Суми Lex VSK - СумБуд
9 Черкаси Шевченків край
10 Івано-Франківськ
11 Волинь 18/11/2017
12 Вінниця
13 Дніпро 18/11/2017
14 Кіровоградська обл.
15 Рівне
16 Тернопіль 18/11/2017
17 Полтава 19/11/2017
18 Жовті Води Спарта
19 Миколаїв
20 Черкаська обл.
21 Миколаївська обл.
22 Луганська обл.
23 Волинська обл.
24 Закарпатська обл.
25 Чернівецька обл.
26 Краматорськ
27 Ужгород


Ставьте лайк, и Вы будете видеть наши новости в своей ленте в соцсетях: