Владислав КАЩЕЄВ: «Хотів би, щоб діти з малого віку росли з ім’ям «Стелс» в серці»

24-26 березня в Дніпрі проходив Всеукраїнський фінал АФЛУ, в якому свій регіон – Херсонщину – представляла команда «Стелс» з обласного центру. Спортивний результат виступу в Дніпрі, а ним стало третє місце в Першій лізі, не задовольнив гравців і керівників клубу, але це лише поштовх рухатися далі. Про підсумки виступу на Всеукраїнському фіналі, про історію утворення команди, її поточне життя та перспективи, в ексклюзивному інтерв’ю офіційного представника, президента та спонсора команди «Стелс» (Херсон) Владислава Кащеєва.

- Щойно ваша команда повернулася з Всеукраїнського фіналу. Це була вже не перша участь «Стелсу» в змаганнях цього рівня?
- Так, це була наша друга участь у Всеукраїнських фіналах, а вперше ми грали два роки тому в Запоріжжі, і були для всіх «темню конячкою». Минулого року ми, на жаль, втратили титул чемпіонів Херсону, тож на Всеукраїнський фінал права їхати не мали.

- Які сподівання були напередодні виїзду до Дніпра?
- Тільки самі великі – ми їхали лише за перемогою, їхали, знаючи склад своєї групи і те, що вона прохідна. Ми могли пройти далі і вийти до Вищої ліги, могли пройти і досить далеко, у зв’язку з тим, що ті команди, яким ми поступилися, посіли підсумкові друге та третє місця. У Дніпрі ми були міцною команди, на нас суперники дуже серйозно налаштовувалися, і ми бачили, як вони раділи, коли нас перемогли.

- За розкладом Всеукраїнського фіналу вам доводилось грати по дві гри щодня. Це було серйозним фізичним навантаженням для аматорської команди?
- Щодо «фізики», то ні. А з точки зору організації, то так. «Стелс» двічі грав о пів на десяту вечора, і в перший день, і в другий. Так випало за календарем, і я до чого це кажу – два зали для такого фіналу це замало. Має бути три спортивних майданчика. Не встигали відпочити: приїхали додому о 12-й вночі, поки повечеряли – вже година ночі, і лягали спати о другій. Нехай це було б дві гри, але не так пізно. Перша – о другій годині, і друга – о шостій. Але ж не так пізно, як ми грали – о пів на десяту!

Першу гру ми грали з дороги, вранці виїхали з Херсону, 7 годин їхали до Дніпра – ви самі знаєте, які в нас дороги. Ми приїхали за дві години до початку гри, і я знаю свою команду – ми встигли відпочити, налаштуватися та переграти «Сатурн» з Вапнярхи 3:2, хоча й поступалися 0:2.

- Але ця перемога так і залишилися єдиною, яку ви здобули в основний час.
- На жаль, так. Але я скажу, що ми не були слабшими за інші команди, навіть були сильнішими. Це визнавали і наші суперники – той же «Свісспан-Горизонт» з Костополя дуже радів перемозі над нами. Ми вели 1:0, але потім пропустили прикрі два м’ячі, що і призвело до невтішного результату. А головне, що судді могли б судити трохи по-іншому. Ми розуміємо, що арбітр теж людина, але в кількох моментах він помилявся. Це теж відіграло свою роль.

- Попри розчарування, довелося налаштовувати вже на Першу лігу?
- Ми самі собі хотіли довести – як і чому. Неможна так віддавати очки, і їхати з турніру з опущеною головою. Ми вирішили довести, що ми – не просто так на цьому турнірі. Що ми дійсно міцна команда, що ми можемо перемагати.

- З п’яти матчів, що ви провели в Дніпрі, який був найскладнішим?
- З київською «Альтернативою». Це дуже потужна команда, з хорошим тренером Миколою Костенком, з хорошими гравцями з досвідом Екстра-ліги. Ми, до речі, з нею вже вдруге грали, а перший раз це було на турнірі в Чорноморську. Там програли на останній секунді, а в Дніпрі взяли в них реванш.

- Здавалося б, після успіху в чвертьфіналі у вас мав би бути емоційний сплеск, але наступного дня в півфіналі зазнали болючої поразки.
- А я вам скажу, чому. Емоційний підйом був дуже сильним, але гра завершилась о пів на одинадцяту. За півгодини ми вийшли зі спорткомплексу, сіли до автобусу, переїхали на лівий берег, поки доїхали до місця розташування. Тож загалом було дуже мало часу для відпочинку – півфінал ми грали наступної доби о 10.40! А до цього ще й додам, що в нас було на годину менше для відпочинку через зміну часу з суботи на неділю. Ми все ж таки боролися проти полтавської команди, і мали свої нагоди для взяття воріт.

- Яке ваше ставлення до того, що на Всеукраїнському фіналі не гралися матчі за третє місце?
- Ми вважаємо себе бронзовими призерами, так само, як і житомирський «Атлет», який також поступився в півфіналі. Гра за третє місце була б зайвою. Це для всіх хлопців дуже важливо з точки зору психології вважати себе бронзовими призерами. Трошки було прикро за підсумковий результат, але ми розуміємо, що ми на правильному шляху.

«Стелс» – це сімейна команда. В нас люди грають за відношення, наші гравці не є контрактниками, вони всі є нашими друзями, і за це їм велика подяка. Коли ми грали в Елітному фіналі в Чорноморську перший раз, ми побачили дуже цікаву команду «Чорне море» з Одеси. Так це приклад сімейної команди, це – взірець для нас, як аматорів. Я хотів би, щоб і в нас була сімейна команда, щоб ми були разом не тільки в спорті, не тільки на футзальних майданчиках, але і в житті. Виїзди на природу, з родинами, з дітьми, з дружинами. Ми навіть, коли повернулися додому, такого не очікували – ми приїхали з Дніпра пізно, о дев’ятій, і нас зустрічали! З оваціями – це треба було бачити! Це справжня сім’я.

- Загалом, команда – це живий організм, і до неї хтось приходить, з неї хтось йде. Як у вас із ротацією кадрів?
- Хотів би акцентувати вашу увагу на тому, що нашій команді 6 років, вона було утворена в 2011 році. Спочатку це було хобі. Ми тренувалися, я був воротарем, а потім з друзями, з людьми, які просто люблять футзал, вирішили утворити команду.

- А чому назву обрали досить дивну – «Стелс»?
- Команда «Стелс» – це команда-сюрприз, якщо перекласти. Ми можемо будь-кому піднести сюрприз – і собі також. Під цю назву можна підібрати все, що завгодно. Це і невидимка, це і новітні технології, тут багато чого можна вкласти.

Після створення ми почали грати в місцевих турнірах, президент Херсонської асоціації футзалу Олексій Левченко запропонував заявитися до турніру. Перший млинець виявився глевким – ми програли 9 матчів поспіль, і лише в 10-му здобули першу перемогу 4:1 – це не можна уявити, як ми раділи. Ми потрапили до Першої ліги, де змогли посісти третє місце.

- Хто працював з вами в якості головного тренера?
- Мій брат Олександр, який цього року офіційно став частиною тренерської родини, отримавши в Києві тренерську категорію «С» з футзалу. Він все життя провів у футболі, я його привів у спорт, коли йому було ще 6 років. Коли він почав нас тренувати, йому було 24 роки. І його умовою було, що треба було залучили інших футболістів, іншого рівня, які б могли прогресувати. Він запросив своїх друзів, ми встигли заявитися до Вищої ліги, і вже в першому ж сезоні вибороти друге місце. А в зв’язку з тим, що переможець чемпіонату Херсона відмовився, керівник херсонського футзалу Олексій Левченко запропонував нам поїхати до Києва на змагання Бізнес-ліги, яка ще тоді була. Ми в Києві нічого не виграли, але були у вісімці кращих.

Наразі у нас є кістяк команди – це Роман Страхов, Карен Тонеян, Сергій Педченко і капітан команди Володимир Кушнірук. Навколо цих чотирьох людей тримається команда. А ще до команди долучаються молоді гравці, гравці з досвідом, які також хочуть бути частиною сімейної команди. Бувають у нас випадки, коли йдуть з команди, але це – або коли самі люди не тягнуть, або йдуть до інших команд, де можуть запропонувати більші гроші – є і такий момент. Але ще раз підкреслю – в нас команда існує не на фінансах, а на відносинах.

- Ваш брат, як тренер, зміг налагодити тренувальний процес?
- Він у нас зараз на високому рівні. У нас всі люди в команді, вони всі працюють, і в житті є не останніми фігурами. Є у нас і лікарі, є вчителі, є юристи, менеджери, директори – але вони всі знаходять час на тренувальний процес двічі на тиждень. Бувають ще й товариські ігри. Ігри чемпіонату міста – по суботах або по неділях.

- Окрім чемпіонату міста, ще десь граєте?
- Олексій Левченко зараз так вибудував систему змагань, щоб вони не перетиналися, а йшли один за другим. Декілька років було таке, що кілька турнірів йшли одночасно, так то був жах. Але й результат був – ми скрізь стали чемпіонами. Цього року організатори вже зрозуміли, що це важко для команд, і зробили все вірно. Спочатку змагання в місті, потім в області – як раз в найближчі вихідні пройде фінал чемпіонату області.

Є ще в Херсоні турнір, який має назву Кубок «Олександр Шанц» – це традиційний турнір, який в нас грається вже давно. Є ще кубок – «За «Динамо!».

- Важливе питання – чи залучаєте ви до команди молодь, якщо так, то як її мотивуєте?
- Я вас почув – і це є наша головна проблема. Молодь не хоче зростати, молодь не хоче працювати – так воно і є. В цьому сезоні в вересні, коли команда починала підготовку, ми розмістили на сайтах оголошення, що готові провести селекцію серед всіх бажаючих. Прийшло багато молоді, але ніхто не хоче тренуватися. Залишилось у нас, на жаль, лише троє хлопців. Але в нас з’явився дуже хороший воротар Андрій Макарчук, йому 16 років, і, я думаю, в нього може бути хороше майбутнє. За 3-4 роки він може зрости навіть до професійної команди. А зараз у нас в команді два воротаря, важко з ними працювати – в нас нема окремого тренера по воротарям.

Чим вдалося мотивувати – тим, що вони отримають змогу грати, будуть їздити, показувати себе в грі. Зможуть побачити країну, інших воротарів – як ті грають, вивчати їхній досвід. Двоє хлопців вже зараз з нами їздили до Дніпра, один, на жаль, травмувався.

- В своєму місті ви вийшли вже на найвищий аматорський рівень. Часом не виникає у вас думок, як і куди рухатися далі? Наступного року виграти чемпіонат Херсона, ще через рік, але ж це вже буде тупцювання на одному місці.
- Думки є, але щоб їх втілювати, потрібно шукати спонсорів. Це для того, щоб хоча б піти до Другої ліги. Нам минулого року пропонували спробувати себе в Другій лізі. Цікаво, що казати, щось нове, не дивлячись на те, що знаємо команди з Другої ліги, грали з ними – хотілося б спробувати, але без спонсорів поки ми ще не готові. В Херсоні потенційний вибір спонсорів дуже обмежений. Поки що допомагають люди, які мене знають особисто – допомагають, хто чим може. Хотілося б і від місцевої асоціації більше допомоги, хоча саме Олексій Левченко дав мені той азарт, ту жагу до перемог.

Щодо перспективи, то я більше схиляюсь не до того, щоб найближчого часу піти до Другої ліги, а робити акцент на роботу з дітьми. Вже зараз в нас є групи дітей 4-7 років – ми хочемо розпочати з того віку. Ми вже в Херсоні зробили ім’я команді «Стелс», тепер думки, щоб відкрити футзальну школу для дітей, і вже цим зацікавлювати спонсорів. Щоб діти з малого віку росли з ім’ям «Стелс» в серці, і вони були підготовлені не як футболісти, а як футзалісти. Зараз ми працюємо над тим, щоб діти зростали здоровими – не сиділи за телефоном чи планшетом, а до школи йшли фізично підготовленими. Нехай вони і не будуть займатися футзалом, футболом чи іншим видом спорту, а будуть здоровими, не будуть на уроках фізичної культури втрачати свідомість. Подібні групи в нас існують вже рік, навіть трошки більше. В групах близько 35-40 дітей. Також ми взяли групу дітей з «Кристалу», щоб вони спробували себе в футзалі – це до десятка дітей віком 8-9 років. Якщо ці діти підуть далі від «Стелсу», я все рівно буду знати, що це мої.

Підсумовуючи, я хотів би подякувати моїй дружині – вона є безпосередньою частиною команди. Як би не вона, її підтримка, не було би «Стелсу». Мені навіть кажуть: «Влад, це не ти президент, президент в тебе Олександра». Десь так воно і є. Вона у всьому допомагає – і організаційно, і морально, і матеріально. Хочу подякувати не тільки гравцям, які зараз в команді, але і тим, які в команді були раніше. Які по цеглинці підіймали команду «Стелс» і футзал на Херсонщині.

Прес-служба Асоціації футзалу України



В лиге участвуют
33 турнира 
1165 команд    14203 игрока
Ассоциация футзала Украины Select Joma в Україні
Лидеры чемпионатов АФЛУ
Город Чемпион

1

Одесса МКВ
2 Харьков Слобода
3 Кривой Рог Конкорд
4 Херсон Стелс
5 Желтые Воды МАУ МГОК
6 Ровно Свиспан-Горизонт
7 Днепр (Город) Екатеринославхлеб
8 Днепр (Либертад) ФК ПБ
9 Киев Альтернатива
10 Житомирская обл. Атлет
11 Хмельницкий Динамо ГУНП
12 Николаев ИНИСС
13 Винница Сатурн
14 Запорожье АРПИ
15 Кировоградская обл. Новая Полиция
16 Гребинка Оржиця 
17 Ивано-Франк. обл. Виза Вторма
18 Полтава ПЗМС
19 Тернополь Агропродсервис
20 Cумы Краснополье
21 Измаил Таможенник
22 Черкасская обл. Солтекс
23 Николаевская обл. Автолокомотив
24 Луганская обл. ИВТ
25 Волынская обл. Надия
26 Закарпатская обл. Алекс
27 Черновицкая обл. Урожай
28 Краматорск Бахмут-АГРО
29 Ужгород Проспект
30 Бердянск Азовское море
31 Дрогобыч СтаР


Ставьте лайк, и Вы будете видеть наши новости в своей ленте в соцсетях: