Ті, хто «горять» ідеєю

Як створити у футзалі щось особливе, нове, не маючи ні копієчки за душею? Хм, важке питання, хоча, я вважаю, що зможу відповісти на нього. Для початку потрібно набратись ентузіазму і заручитись підтримкою однодумців. Користуючись цією базою слід згуртувати народ і методично рухатись вперед. Не завадили б також вдалі співпадіння у вигляді перейму досвіду від кваліфікованих кадрів. Що ми з цього отримаємо? Уяви не маю що вийде у Вас, але з впевненістю можу сказати що виникло у київських дівчаток взимку 2005 року… У цей день на футбольній карті України з’явився на той час скромненький любительський колектив «NRG», якому згодом судилось стати флагманом українського аматорського футзалу. Гучне звання, чи не так? А чи багато з Вас здогадуються, який шлях довелось подолати дівчатам, аби досягнути визнання? Не знаєте? То я Вам розповім… Власне, клубу довелось пройти вогонь, воду і мідні труби. І все це за рахунок голого ентузіазму, за свій кошт, ціною власного здоров’я! Чорт забирай, мені в голові не вкладається, чому за майже дев’ять років існування колективу, жоден інвестор пальцем об палець не вдарив аби підтримати цих талантів… Чому комусь є діло до підпільних боїв, селебрітіс-невдах чи гральних автоматів, а такий «самородок» досі оминають увагою? Тому, аби виправити ситуацію, що склалась і привернути-таки увагу до «енерджайзерів», ми – АФЛУ, вирішили розповісти про вищезгаданий клуб , описати їх нелегкий шлях, радості і тривоги.

Особисто я чисто випадково познайомився із цією командою осінню 2012 року на кубку Алли Шлапак і, зізнаюсь чесно, мені стало соромно. Ні, не за «Енерджи», а за себе. Причиною цьому став той факт, що я вболівав за гостей з Одеси, де грала моя подруга. Так от, побачивши гру киянок я «втіхаря» почав вболівати за них. Ох і нелегко мені прийшлось, коли, за іронією долі, у півфінальній грі зійшлись ці дві команди, де перемогу здобули саме «столичні». Вже тоді в мене було таке враження, що це не остання моя зустріч із біло-зеленими і сьогодні я пишу про них. Знаєте, мені подобається лозунг: «Країна повинна знати своїх героїв!» Так ось, зустрічайте – герої, старожили(лише у приємному значенні цього слова) українського аматорського футзалу – «NRG».

Отож, 10 грудня 2005 року… Саме тоді група дівчат-любительок футболу дійшла висновку, що їхні «треші» треба перетворювати у щось більш значиме, виходити на новий рівень. Як Ви всі добре розумієте, в житті все не так легко, тому підйом вгору розпочався не настільки швидко, як би того всім хотілось. Не маючи змоги тренуватись на платних полях, леді перебивались тренуваннями на безкоштовних «полянах», умови яких майже завжди як мінімум викликали співчуття. Все це звісно ж загартовували бойовий дух футболісток, але незадовільний стан газонів часто приводив до прикрих травм, а подекуди навіть до операцій. Проте, завдяки щасливому випадку «енерджайзери» отримали таку-собі базу, поступово приєднавшись до аматорського колективу задля спільних тренувань. Ну, особисто я, вважаю цей етап фінальним у створенні колективу і, надіюсь, Ви мене підтримаєте. А далі – діло правильного відношення, якого, на щастя, у цих дівчат предостатньо. Приймаючи у команду всіх бажаючих, не зважаючи на їх вік, рівень фізичної підготовки і соціального статусу дівчата методично відточували свою майстерність та зіграність на тренуваннях і паралельно почали заводити знайомства буквально по різних куточках Європи і тут понеслось: Росія, Польща, Молдова, Німеччина і, звісно ж, Україна. Товарняк тут, товарняк там, загалом – все як і мало бути. І не важливо перемога чи поразка, головне – досвід і дружба. О, до речі, Ви не повірите… Всі вищезгадані переїзди, все це за свої кошти, при допомозі друзів. Непогано, чи не так? Завдяки зв’язкам із луцькою командою «Легіон», тренер якої влаштовував турнір «Королеви залу», киянки почали брати участь у цих змаганнях, перманентно перемагаючи. Відтак, маючи у своєму складі як колишніх професіоналів, так і аматорів, «NRG» стали тими, яких ми знаємо їх зараз.

Що ж до організації клубу, то тут все завжди трималося на ентузіазмі, на людях, які «горять». Звісно ж, з плином часу хтось покидав команду, але на їхнє місце завжди приходив хтось новий зі своїми «свіжими» ідеями. Зараз на благо «NRG» трудяться менеджер, три граючих тренери і віддані гравці. Результатами їхньої кропіткої праці є численні кубки і призові місця на різноманітних турнірах, в тому числі – міжнародних. Ще одною гордістю є Анастасія Дмитренко, яка прийшла у клуб тринадцятирічною аматоркою із низьким рівнем підготовки, а вже через рік тренувань перейшла у стан «прими» українського футзалу – ЖФК «Біличанка», де регулярно грає за свою вікову категорію. Проте, за словами засновників колективу, головним досягненням за ці довгі роки стало, цитую: «створення міцної дружньої команди, яка прагне перемоги, але вважає принципи FAIR PLAY головними як на полі, так і в житті».
Пріоритетними цілями клубу також є розвиток інших видів спорту як командних, так і одиночних. А ще, у «NRG» є дуже цікава мрія – створення дитячої академії, де діточки з ранніх років матимуть змогу навчатись азам футболу, набиратись майстерності, розвиватись як в фізичному, так і в моральному плані. Звісно ж, всі ми розуміємо, що це не так легко влаштувати, але я готовий «запекло посперечатись» з тим, хто скаже мені що це неможливо чи не цікаво! Ви тільки на декілька секунд уявіть собі, як діти замість того щоб в кращому випадку тинятись без діла по вулицях, ведуть здоровий спосіб життя, працюють над собою. Мрії, мрії і ще раз мрії. А так хочеться щоб вони отримали шанс на реальне існування…

Ото ж, надіюсь, прочитавши цю статтю Ви зрозуміли, що «NRG» доволі цікавий об’єкт, який володіє пристойною базою для розвитку і цікавими проектами, які через відсутність фінансування досі не вдалось втілити в життя. Я вважаю, що вони давно заслужили на повноцінну опіку і підтримку...

АФЛУ продовжить публікувати матеріали на тему сьогоднішньої ситуації, що склалась навколо жіночого аматорського футзалу, розкривши багато болючих місць, які потребують підтримки.

Дукаль Богдан, прес-служба Аматорської футзальної ліги України (http://futsal-amator.com.ua/)

 



В лиге участвуют
33 турнира 
1165 команд    14203 игрока
Ассоциация футзала Украины Select Joma в Україні
Лидеры чемпионатов АФЛУ
Город Чемпион

1

Одесса МКВ
2 Харьков Слобода
3 Кривой Рог Конкорд
4 Херсон Стелс
5 Желтые Воды МАУ МГОК
6 Ровно Свиспан-Горизонт
7 Днепр (Город) Екатеринославхлеб
8 Днепр (Либертад) ФК ПБ
9 Киев Альтернатива
10 Житомирская обл. Атлет
11 Хмельницкий Динамо ГУНП
12 Николаев ИНИСС
13 Винница Сатурн
14 Запорожье АРПИ
15 Кировоградская обл. Новая Полиция
16 Гребинка Оржиця 
17 Ивано-Франк. обл. Виза Вторма
18 Полтава ПЗМС
19 Тернополь Агропродсервис
20 Cумы Краснополье
21 Измаил Таможенник
22 Черкасская обл. Солтекс
23 Николаевская обл. Автолокомотив
24 Луганская обл. ИВТ
25 Волынская обл. Надия
26 Закарпатская обл. Алекс
27 Черновицкая обл. Урожай
28 Краматорск Бахмут-АГРО
29 Ужгород Проспект
30 Бердянск Азовское море
31 Дрогобыч СтаР


Ставьте лайк, и Вы будете видеть наши новости в своей ленте в соцсетях: